Хиксозид (Нixozid) – инструкция по применению

Содержание

Хиксозид инструкция

Хиксозид (Нixozid) - инструкция по применению
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Х ІКСОЗИД

(HIXOZID)

Склад

діючі речовини : гідроксиметилхіноксаліндіоксид, ізоніазид;

1 флакон містить гідроксиметилхіноксаліндіоксиду – 100 мг; ізоніазиду – 250 мг.

Лікарська форма

Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньоплеврального введення та інгаляцій.

Фармакотерапевтична група

Протитуберкульозний засіб. Код АТС J04А С51.

Показання

У складі комплексної терапії медикаментозночутливих та медикаментознорезистентних форм туберкульозу легень та плеври:

  • фіброзно-кавернозного туберкульозу;

Протипоказання

  • Гіперчутливість до гідроксиметилхіноксаліндіоксиду та ізоніазиду;
  • захворювання центральної нервової системи (у т.ч. епілепсія, схильність до судомних нападів – ризик частішого виникнення нападів);
  • гостра серцева недостатність;
  • недостатність функції наднирників;
  • гостра печінкова або ниркова недостатність.

Спосіб застосування та дози

Внутрішньоплеврально, інгаляційно. Вміст флакона перед введенням розчиняють у воді для ін’єкцій (10 мл). Інгаляції проводять із використанням інгалятора.

Внутр ішньоплеврально (хворі з емпіємою плевральної порожнини): пацієнтам з масою тіла до 40 кг – 2 мл, 40-50 кг – 8 мл, з масою 60 кг і більше – 10 мл. Препарат вводять 1 раз на добу після прийому їжі.

Інгаляц ійно: пацієнтам з масою тіла 30-40 кг – 5 мл, 40-50 кг – 8 мл, 60 кг і більше – 10 мл. Препарат вводять щоденно, 1 раз на добу після прийому їжі.

Тривалість курсу лікування – 16-21 день.

Додатково при двох способах введення призначають ізоніазид (внутрішньо або внутрішньовенно в добовій дозі 10 мг/кг), піридоксин (вітамін В6) 30 мг 2 раза на добу після їжі. Призначення інших протитуберкульозних препаратів залежить від характеру туберкульозного процесу та характеру медикаментозної стійкості.

Побічні реакції

Неврологічні розлади : головний біль, запаморочення, гіпертермія, безсоння, периферична нейропатія, судоми, неврит зорового нерва, атрофія зорового нерва, гіперфлексія, збільшення частоти нападів у хворих на епілепсію, токсична енцефалопатія, розлади пам’яті, психічні реакції (токсичні психози); втрата слуху та дзвін у вухах у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності.

Шлунково-кишкові розлади : нудота, блювання, запор, сухість у роті, дискомфорт у ділянці живота, анорексія, гострий панкреатит, гастралгія.

Алергічні реакції : шкірні висипання (короподібний та макулопапульозний дерматити, пурпура або ексфоліативний дерматит), свербіж, гіпертермія, артралгія, інтерстиціальний пневмоніт, лімфаденопатія і васкуліт; можливе загостренні симптомів системного червоного вовчака або поява вовчакоподібного синдрому. Підвищення температури тіла.

Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, біль за грудинною та в ділянці серця, посилення ішемії міокарда в осіб літнього віку.

Сечовидільна система: утруднене сечовипускання.

Гепатобіліарна система: ушкодження печінки, підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, фульмінантна печінкова недостатність, що може призвести до розвитку некрозу (особливо у віці від 35 років), білірубінурія.

Ендокринна система та метаболічні реакції: дефіцит піридоксину, що впливає на перетворення триптофану у нікотинову кислоту, пелагра, гінекомастія у чоловіків, менорагії у жінок, синдром Кушинга, гіперглікемія, ацидоз.

Кровотворна система: гемолітична і апластична анемії, сидеробластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія.

Опорно-руховий апарат: ревматоїдний синдром.

Шкірні реакції: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Місцеві реакції : подразнення в місці ін’єкції.

Інше: нездужання, слабкість; синдром відміни, який може виникнути при припиненні прийому препарату, включає головний біль, безсоння, дратівливість, нервозність.

Передозування

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, судоми, нечіткість зору, зорові галюцинації, в’ялість, дизартрія, дезорієнтація, невиразне мовлення, ступор, гіперрефлексія, периферична полінейропатія, порушення функції печінки, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, глюкозурія, кетонурія, судоми (через 1-3 години після застосування препарату), кома. З часом може розвинутися респіраторний дистрес-синдром. При лабораторних дослідженнях типовими є наявність ацетону в сечі; тяжкий метаболічний ацидоз, гіперглікемія.

Лікування: периферична полінейропатія (вітаміни В6, В1, В12, АТФ, глютамінова кислота, нікотинамід, масаж, фізіотерапевтичні процедури); судоми (внутрішньом’язово вітамін В6 – 20-250 мг, внутрішньовенно 40 % розчин декстрози – 20 мл, внутрішньом’язово 25 % розчин магнію сульфату -10 мл, діазепам); порушення функції печінки (метіонін, ліпамід, АТФ, вітамін В12).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Діти

Протипоказаний дітям до 18 років.

Особливості застосування

З обережністю застосовувати при печінковій недостатності, медикаментозному гепатиті.

Для уповільнення розвитку мікробної стійкості призначають разом з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами.

У зв’язку з різною швидкістю метаболізму перед застосуванням ізоніазиду доцільно визначити швидкість його інактивації (за динамікою вмісту в крові і сечі). Швидким ацетиляторам ізоніазид застосовують у більш високих дозах.

При ризику розвитку периферичного невриту (вік пацієнта понад 65 років, супутній цукровий діабет, вагітність, хронічна ниркова недостатність, алкоголізм, гіповітаміноз В6 внаслідок неповноцінного харчування, одночасна протисудомна терапія) рекомендується призначення 10-25 мг/добу піридоксину.

Не рекомендується прийом препарату у дозі понад 10 мг/кг легенево-серцевій недостатності III ступеня, артеріальній гіпертензії II-III ступеня, ішемічній хворобі серця, захворюваннях нервової системи, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі у фазі загострення, гіпотиреозі.

Не слід призначати ізоніазид при епілепсії, схильності до судомних нападів. Ізоніазид з обережністю призначають пацієнтам з психозами в анамнезі.

Під час лікування слід уникати вживання сиру (особливо швейцарського або чеширського), риби (особливо тунця, сардинели, скіпджеку), оскільки при одночасному вживанні їх з ізоніазидом можливе виникнення реакцій (гіперемія шкіри, свербіж, відчуття жару або холоду, серцебиття, підвищене потовиділення, озноб, головний біль, запаморочення), пов’язанних з пригніченням активності моноамінооксидази та діамін оксидази, що призводить до порушення метаболізму тіраміну та гістаміну, які містяться в рибі та сирі.

Ізоніазид може спричинити гіперглікемію з вторинною глюкозурією, тести з відновленням міді можуть бути хибнопозитивними; препарат не впливає на ферментні тести на глюкозу.

Ізоніазид не слід приймати під час вживання їжі. Дослідження показали, що біодоступність ізоніазиду значно знижується, коли його застосовують разом з їжею. Під час лікування слід уникати вживання алкогольних напоїв.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

При виникненні запаморочення слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Основні види взаємодій, приведені для ізоніазиду, який входить до складу препарату.

Фармак одинамічні. При поєднанні ізоніазиду з піразинамідом, рифампіцином, етамбутолом та аміноглікозидами підвищується антимікробна активність по відносно МБТ. Циклосерин та дисульфірам підсилюють несприятливі центральні ефекти ізоніазиду.

З обережністю слід комбінувати з потенційно нейро-, гепато- та нефротоксичними лікарськими засобами через ризик підсилення побічної дії.

Поєднання з піридоксином знижує небезпеку розвитку периферичних невритів.

Фармакокінетичні. При комбінації з парацетамолом збільшується гепато- та нефротоксичність; ізоніазид індукує систему цитохрому P450, у результаті чого підвищується метаболізм парацетамолу до токсичних продуктів.

Етанол підвищує гепатотоксичність ізоніазиду та прискорює його метаболізм.

Знижує метаболізм теофіліну, що може призвести до підвищення його концентрації в крові.

Знижує метаболічні перетворення і підвищує концентрацію в крові алфентанілу.

Циклосерин та дисульфірам підсилюють несприятливі центральні ефекти ізоніазиду.

Підвищує гепатотоксичність рифампіцину.

Підсилює дію похідних кумарину та індандіону, бензодіазепінів, карбамазепіну, теофіліну, оскільки знижує їх метаболізм за рахунок активації ізоферментів цитохрому P450.

Глюкокортикостероїди прискорюють метаболізм у печінці і знижують активні концентрації в крові.

Пригнічує метаболізм фенітоїну, що призводить до підвищення його концентрації в крові і підсилення токсичного ефекту (може виникнути необхідність корекції режиму дозування фенітоїну, особливо у хворих з повільним ацетилюванням ізоніазиду). Це слід врахувати при призначенні як протисудомного засобу при передозуванні ізоніазидом.

Антацидні препарати (особливо алюмінієвмісні) уповільнюють всмоктування і знижують концентрацію ізоніазиду в крові (антациди слід приймати не раніше ніж через 1 годину після прийому ізоніазиду).

При одночасному прийомі з енфлураном ізоніазид може збільшувати утворення неорганічного фтористого метаболіту, що чинить нефротоксичну дію.

При одночасному прийомі з рифампіцином знижує концентрацію кетоконазолу в крові.

Підвищує концентрацію вальпроєвої кислоти в крові (необхідно контролювати концентрації вальпроєвої кислоти; можлива необхідність корекції режиму дозування).

Фармакологічні властивості

Фармак одинаміка.

Хіксозид є комбінацією двох препаратів: антибактеріального засобу гідроксиметилхіноксаліндіоксиду і протитуберкульозного препарату ізоніазиду.

Гідроксиметилхіноксаліндіоксид – антибактеріальний бактерицидний препарат широкого спектра дії.

Активний відносно до Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae, Escherichia coli, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp.

, патогенних анаеробів (Clostridium perfringens). Діє на штами бактерій, стійких до інших протимікробних лікарських засобів, включаючи антибіотики.

Можливий розвиток медикаментозної стійкості бактерій.

Ізоніазид – протитуберкульозний засіб; діє бактеріостатично. Є проліками: мікобактеріальна каталаза-пероксидаза метаболізує ізоніазид до активного метаболіту, який, зв’язуючись з еноіл-(ацил-трансферальний білок)-редуктазою синтази жирних кислот II, порушує перетворення дельта2-ненасичених жирних кислот у міколеву кислоту.

Остання являє собою жирну кислоту з разгалуженим ланцюгом, яка, з’єднуючись с арабіногалактаном (полісахарид), бере участь в утворенні компонентів клітинної стінки Mycobacterium tuberculosis.

Ізоніазид також є інгібітором мікобактеріальної каталази-пероксидази, що знижує захист мікроорганізму від активних форм кисню і перекисю водню.

Ізоніазид також активний відносно невеликої кількості штамів Mycobacterium kansasii (при інфекціях, спричинених даним збудником, перед початком лікування необхідно визначати чутливість до ізоніазиду).

Протитуберкульозна активність комбінації гідроксиметилхіноксаліндіоксид + ізоніазид переважає активність ізоніазиду в средньому в 5 разів, відносно як чутливих, так і стійких до протитуберкульозних препаратів мікобактерій туберкульозу.

Фармак окінетика.

Всмоктування. Ізоніазид не впливає на біодоступність гідроксиметилхіноксаліндіоксиду. Гідроксиметилхіноксаліндіоксид при комбінованному застосуванні з ізоніазидом підвищує біодоступність останнього: за наявності гідроксиметилхіноксаліндіоксиду вміст у крові ізоніазиду знижується за рахунок більш швидкого його проникнення в тканини.

Розподіл. Добре розподіляється по всьому організмі, проникаючи у всі тканини і рідини, включаючи цереброспінальну, плевральну, асцитичну; високі концентрації створюються в легеневій тканині, нирках, печінці, м’язах, слині і харкотинні. Проникає через плацентарний бар’єр і в грудне молоко.

Метаболізм. Ізоніазид метаболізується в печінці шляхом ацетилювання з утворенням неактивних речовин.

У печінці ацетилюється N-ацетилтрансферазою з утворенням N-ацетилізоніазиду, який потім перетворюється в ізонікотинову кислоту і моноацетилгідразин, який чинить гепатотоксичну дію шляхом утворення системою цитохрому P450 при N-гідроксилюванні активного проміжного метаболіту.

Швидкість ацетилювання генетично детермінована; у людей з повільним ацетилюванням мало N-ацетилтрансферази. Є індуктором ізоферменту CYP2E1. Період напіввиведення (T1/2) для швидких ацетиляторів – 0,5-1,6 год; для повільних – 2-5 годин.

В иведен ня. Ізоніазид виводиться в основному нирками: протягом 24 годин виводиться 75-95% препарату, в основному в формі неактивних метаболітів – N-ацетилізоніазиду та ізонікотинової кислоти.

При цьому у швидких ацетиляторів вміст N-ацетилізоніазиду становить 93%, а у повільних – не більше 63%. Невелика кількість виводиться через кишечник.

Препарат видаляється з крові під час гемодіалізу; 5 годинний гемодіаліз дає змогу видалити з крові до 73% препарату.

Основні фізико-хімічні властивості

пориста маса світло-жовтого кольору із зеленуватим відтінком, неоднорідного забарвлення.

Умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі 2-8 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньоплеврального введення та інгаляцій. По 350 мг (100 мг + 250 мг) препарату у флакон із темного (оранжевого) скла, закупореному гумовою пробкою та обкатаному алюмінієвим ковпачком.

По 1 або 10 флаконів зі скла з ліофілізатом у пачці з картону.

Виробник

ТОВ Фірма «Фермент», Російська Федерація.

Місцезнаходження

123423, м. Москва, вул. Нижні Мневники, буд. 37А, Російська Федерація.

Источник: https://MedTab.com.ua/hiksozid/instrukciya/

Тиозид , раствор для внутримышечных инъекций

Хиксозид (Нixozid) - инструкция по применению

Инструкция по медицинскому применению

лекарственного средства

ТИОЗИД®

Торговое название

ТИОЗИД®

Международное непатентованное название

Тиоколхикозид

Состав

2 мл раствора содержат

активное вещество – тиоколхикозид 4 мг,

вспомогательные вещества: натрия хлорид, вода очищенная.

Описание

Прозрачный раствор желтого цвета.

Фармакотерапевтическая группа

Миорелаксанты центрального действия другие. Тиоколхикозид.

Код АТХ M03ВХ05

Фармакологические свойства

Фармакокинетика

Тиоколхикозид быстро рассасывается после внутримышечного введения и достигает пика концентрации в плазме через 30 – 40 минут. Период полувыведения препарата из плазмы составляет 2,5 – 5 часов. Связывание тиоколхикозида с сывороточным белком составляет 13 %. Препарат легко распространяется в ткани организма.

20 % введенной дозы препарата выводится с мочой в неизмененном виде или в виде его метаболитов. 75 – 81 % введенной дозы препарата выводится с калом через желчевыделительную систему.

При продолжительной терапии  наблюдается кумулятивный эффект, поэтому действие вещества продолжается в течение нескольких дней после окончания приема препарата.

Фармакодинамика

Тиоколхикозид является полусинтетическим веществом производным колхикозида, с миорелаксирующим  фармакологическим эффектом (мышечный релаксант). Тиозид  снижает или устраняет мышечные спазмы  центрального происхождения. Миорелаксирующее действие наблюдается и на висцеральные мышцы.

Не обладает курареподобным эффектом. По механизму действия относится к миорелаксантам центрального действия, не вызывает паралич и снижение амплитуды потенциала действия концевой двигательной пластинки мышцы.

Установлена  селективность центрального миорелаксирующего эффекта тиоколхикозида как агониста GABA и глицинергических рецепторов.

Глициномиметические свойства тиоколхикозида обуславливают действие на различных  уровнях нервной системы, что имеет важное значение как при рефлекторных спазмах, возникающих при  ревматизме или травмах, так и при спазмах мышц церебральной этиологии.

Препарат не вызывает паралич,  не действует на сердечно-сосудистую и дыхательную систему.

Показания к применению

– симптоматическое лечение болезненных мышечных спазмов

Способ применения и дозы

Для внутримышечного введения.

Взрослые:

Суточная доза составляет  внутримышечно по 2 мл (4 мг) 2 раза в сутки. Однако дозировка может корректироваться в ходе лечения. Не рекомендуется для долгосрочного лечения хронических заболеваний. Рекомендуемый срок лечения 3 – 5 дней.

При подготовке к физиотерапевтическим процедурам период расслабления мышц составляет 30-40 минут после внутримышечной инъекции.

Побочные действия

Оценка возможности возникновения побочных действий препарата соответствует следующим показателям: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1,000 до < 1/100), редко (≥ 1/10,000 до < 1/1,000), очень редко (< 1/10,000), неизвестно (не достаточно данных).

Редко:

– нарушения со стороны нервной системы (сонливость, спутанность сознания, возбуждение)

– нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта (диарея, гастралгия, тошнота)

– нарушение деятельности сердечно-сосудистой системы (гипотензия)

– нарушения со стороны иммунной системы (аллергическая сыпь, анафилактические реакции, включая ангионевротический отек)

– аллергические кожные реакции

Очень редко:

– реакция анафилаксии, включая анафилактический шок

Противопоказания

– сверхчувствительность к тиоколхикозиду или вспомогательным компонентам препарата

– периферический паралич и мышечная гипотония

– терапия антикоагулянтами и предрасположенность к кровоизлияниям

– беременность  и  период лактации

– детский возраст до 18 лет

Лекарственные взаимодействия

ТИОЗИД может применяться совместно с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВС), фенилбутазоном, анальгезирующими препаратами, анаболическими стероидами, успокоительными средствами, барбитуратами и сукцинилхолином.

Совместное назначение с другими мышечными релаксантами не рекомендуется, так как они могут значительно усилить эффект взаимодействия.

Не рекомендуется принимать препарат совместно с антикоагулянтами, так как повышается риск кровотечений. При одновременном применении с препаратами, угнетающими центральную нервную систему (ЦНС), в том числе с алкоголем, антигипертензивными средствами, курареподобными препаратами возможно усиление миорелаксации и угнетение ЦНС, развитие гипотонии.

Особые указания

С осторожностью принимать у больных с аллергическими реакциями в анамнезе.

Тиоколхикозид может вызвать эпилептические приступы у пациентов, страдающих эпилепсией или входящих в группу риска.

Безопасность и эффективность применения ТИОЗИДА не была изучена для пациентов, страдающих почечной или печеночной недостаточностью, а также для пожилых пациентов. Для этих пациентов, особенно пожилого возраста, рекомендуются низкие дозы препарата.

Влияние на репродуктивную функцию:

Хотя метаболиты препарата обладают аногенной активностью, препарат не оказывает влияния на репродуктивную функцию.

Метаболиты препарата могут оказывать нежелательное действие на мужскую фертильность и, следовательно, применение препарата не рекомендовано у мужчин с проблемами в отношении и следует рассмотреть возможность отмены препарата.  

Период беременности и лактации.

Тиоколхикозид выделяется в грудное молоко матери, поэтому не рекомендуется применять препарат в период лактации.

Особенности влияния лекарственного средства на способность управлять транспортным средством или потенциально опасными механизмами

Точные данные о влиянии препарата на способность вождения автомобиля отсутствуют. Клинические исследования показали, что тиоколхикозид не оказывает влияния на психомоторные функции. Однако в редких случаях была отмечена сонливость,  поэтому необходимо придерживаться особой предосторожности при вождении автомобиля.

Передозировка

Данных о передозировке препарата не известны.

Симптомы: возможно усиление побочных действий.

Лечение: обеспечить клиническое наблюдение за пациентом, а также симптоматическую и поддерживающую терапию.

Форма выпуска и упаковка

По 2 мл препарата помещают в ампулу из бесцветного прозрачного стекла с линией для разлома. На ампулу наносят текст методом глубокой печати быстро-закрепляющейся краской.

По 6 ампул в пластиковом разделительном сепараторе вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках помещают в пачку из картона с голограммой фирмы – производителя.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше  25°С, в защищенном от света месте.

Хранить  в недоступном для детей месте!

Срок хранения

2 года

Не применять по истечении срока годности.

Условия отпуска из аптек

По рецепту

Производитель

Идол Илач Долум Санаи ве Тиджарет А.Ш., Турция

Упаковщик

Идол  Илач  Долум Санаи ве Тиджарет А.Ш., Турция

Владелец регистрационного удостоверения

АО «Нобел Алматинская Фармацевтическая Фабрика»

Республика Казахстан

Адрес организации, принимающей на территории Республики Казахстан претензии от потребителей по качеству продукции (товара):

АО «Нобел Алматинская Фармацевтическая Фабрика»

Республика Казахстан, г. Алматы, ул. Шевченко 162 Е.

Номер телефона: (+7 727) 399-50-50

Номер факса: (+7 727) 399-60-60

Адрес электронной почты   nobel@nobel.kz

Источник: https://pharmprice.kz/annotations/tiozid/

ХИКСОЗИД

Хиксозид (Нixozid) - инструкция по применению

Противотуберкулезный препарат

Форма выпуска, состав и упаковка

Лиофилизат для приготовления раствора для внутриплеврального введения и ингаляций1 фл.
гидроксиметилхиноксалиндиоксид100 мг
изониазид250 мг

350 мг – флакон темного стекла (1) – пачки картонные.

350 мг – флакон темного стекла (10) – пачки картонные.350 мг – флакон темного стекла (200) – коробки картонные.350 мг – флакон темного стекла (500) – коробки картонные.350 мг – флакон темного стекла (1000) – коробки картонные.350 мг – флакон темного стекла (200) – ящики картонные.350 мг – флакон темного стекла (500) – ящики картонные.

350 мг – флакон темного стекла (1000) – ящики картонные.

Фармакологическое действие

Хиксозид представляет собой комбинацию двух препаратов: антибактериального средства гидроксиметилхиноксалиндиоксида и противотуберкулезного препарата изониазида.

Гидроксиметилхиноксалиндиоксид – антибактериальный бактерицидный препарат широкого спектра действия.

Активен в отношении Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae, Escherichia coli, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp.

, патогенных анаэробов (Clostridium perfringens). Действует на штаммы бактерий, устойчивых к другим противомикробным лекарственным средствам, включая антибиотики.

Возможно развитие лекарственной устойчивости бактерий.

Изониазид – противотуберкулезное средство; действует бактериостатически. Является пролекарством – микобактериальная каталаза-перокендаза метаболизирует изониазид до активного метаболита, который, связываясь с еноил-(ацил-переносящий белок)-редуктазой синтазы жирных кислот II; нарушает превращение дельта 2-ненасыщенных жирных кислот в миколевую кислоту.

Последняя представляет собой жирную кислоту с разветвленной цепью, которая, соединяясь с арабиногалактаном (полисахарид), участвует в образовании компонентов клеточной стенки Mycobacterium tuberculosis. Изониазид также является ингибитором микобактериальной каталазы-пероксидазы, что снижает защиту микроорганизма против активных форм кислорода и пероксида водорода.

Изониазид также активен в отношении небольшого количества штаммов Mycobacterium kansasii (при инфекциях, вызванных данным возбудителем, перед началом лечения необходимо определять чувствительность к изониазиду).

Противотуберкулезная активность комбинации гидроксиметилхиноксалиндиоксид + изониазид превосходит активность изониазида в среднем в 5 раз, как в отношении чувствительных, так и устойчивых к противотуберкулезным препаратам микобактерий туберкулеза.

Фармакокинетика

Всасывание

Изониазид не влияет на биодоступность гидроксиметилхиноксалиндиоксида. Гидроксиметилхиноксалиндиоксид при комбинированном применении с изониазидом повышает биодоступность последнего: в присутствии гидроксиметилхиноксалиндиоксида содержание в крови изониазида снижается за счет более быстрого его проникновения в ткани.

Распределение

Хорошо распределяется по всему организму, проникая во все ткани и жидкости, включая цереброспинальную, плевральную, асцитическую; высокие концентрации создаются в легочной ткани, почках, печени, мышцах, слюне и мокроте. Проникает через плацентарный барьер и в грудное молоко.

Метаболизм

Изониазид метаболизируется в печени путем ацетилирования с образованием неактивных продуктов.

В печени ацетилируется N-ацетилтрансферазой с образованием N-ацетилизониазида, который затем превращается в изоникотиновую кислоту и моноацетилгидразин, оказывающий гепатотоксическое действие путем образования системой цитохрома Р450 при N-гидроксилировании активного промежуточного метаболита. Скорость ацетилирования генетически детерминирована; у людей с медленным ацетилированием мало N-ацетилтрансферазы. Является индуктором изофермента CYP2E1. Выведение

Изониазид выводится в основном почками: в течение 24 ч выводится 75-95% препарата, в основном в форме неактивных метаболитов – N-ацетилизониазида и изоникотиновой кислоты.

При этом у быстрых ацетиляторов содержание N-ацетилизониазида составляет 93%, а у медленных – не более 63%. Небольшие количества выводятся через кишечник.

Препарат удаляется из крови во время гемодиализа; 5 ч гемодиализ позволяет удалить из крови до 73% препарата. T1/2 для быстрых ацетиляторов – 0.5-1.6 ч; для медленных – 2-5 ч.

Показания

Лечение лекарственно-чувствительных и лекарственно-резистентных форм туберкулеза легких и плевры в составе комплексной терапии:

— фиброзно-кавернозного туберкулеза;

— туберкулеза бронхов;

— бронхиальных свищей;

— туберкулезной эмпиемы.

Дозировка

Внутриплеврально, ингаляционно. Содержимое флакона перед введением растворяют в воде для инъекций (10 мл). Ингаляции проводятся с использованием ингалятора.

Внутриплеврально (больные с эмпиемой плевральной полости): пациентам с массой тела до 40 кг – 2 мл, 40-50 кг – 8 мл, при массе 60 кг и более – 10 мл. Препарат вводят 1 раз/сут, после приема пищи.

Ингаляционно: пациентам с массой тела 30-40 кг – 5 мл, 40-50 кг – 8 мл, 60 кг и более – 10 мл. Препарат вводят ежедневно, 1 раз/сут, после приема пищи.

Продолжительность курса лечения – 16-21 день.

Дополнительно при обоих способах введения назначается изониазид (внутрь или в/в суточной дозе 10 мг/кг), пиридоксин (витамин В6) 30 мг 2 раза/сут после еды. Назначение других противотуберкулезных препаратов зависит от характера туберкулезного процесса и характера лекарственной устойчивости.

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, гипертермия, бессонница.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, гастралгия.

Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, гипертермия, артралгия.

Местные реакции: раздражение в месте инъекции.

Передозировка

Случаи передозировки не описаны.

Лекарственное взаимодействие

Основные виды взаимодействия приведены для входящего в состав изониазида.

Фармакодинамическое: при сочетании изониазида с пиразинамидом, рифампицином, этамбутолом и аминогликозидами повышается антимикробная активность в отношении МБТ.

Циклосерин и дисульфирам усиливают неблагоприятные центральные эффекты изониазида.

С осторожностью следует комбинировать с потенциально нейро-, гепато- и нефротоксичными лекарственными средствами из-за риска усиления побочного действия.

Сочетание с пиридоксином снижает опасность развития периферических невритов.

Фармакокинетическое: при комбинировании с парацетамолом возрастает гепатото- и нефротоксичность; изониазид индуцирует систему цитохрома Р450, в результате чего возрастает метаболизм парацетамола до токсичных продуктов.

Этанол повышает гепатотоксичность изониазида и ускоряет его метаболизм.

Снижает метаболизм теофиллина, что может привести к повышению его концентрации в крови.

Снижает метаболические превращения и повышает концентрацию в крови алфентанила.

Циклосерин и дисульфирам усиливают неблагоприятные центральные эффекты изониазида.

Повышает гепатотоксичность рифампицина.

Усиливает действие производных кумарина и индандиона, бензодиазепинов, карбамазепина, теофиллина, поскольку снижает их метаболизм за счет активации изоферментов цитохрома Р450.

ГКС ускоряют метаболизм в печени и снижают активные концентрации в крови.

Подавляет метаболизм фенитоина, что приводит к повышению его концентрации в крови и усилению токсического эффекта (может потребоваться коррекция режима дозирования фенитоина, особенно у больных с медленным ацетилированием изониазида); следует учитывать при назначении в качестве противосудорожного средства при передозировке изониазидом.

Антацидные препараты (особенно алминийсодержащие) замедляют всасывание и снижают концентрацию изониазида в крови (антациды следует принимать не ранее чем через 1 ч после приема изониазида).

При одновременном применении с энфлураном изониазид может увеличивать образование неорганического фтористого метаболита, обладающего нефротоксичным действием.

При совместном приеме с рифампицином снижает концентрацию кетоконазола в крови.

Повышает концентрацию вальпроевой кислоты в крови (необходим контроль концентрации вальпроевой кислоты; может потребоваться коррекция режима дозирования).

Беременность и лактация

Препарат противопоказан при беременности и в период лактации.

Применение в детском возрасте

Противопоказан детям и подросткам в возрасте до 18 лет.

При нарушениях функции почек

При риске развития периферического неврита (хроническая почечная недостаточность) рекомендуется назначение 10-25 мг/сут пиридоксина.

При нарушениях функции печени

С осторожностью: печеночная недостаточность, лекарственный гепатит.

Применение в пожилом возрасте

При риске развития периферического неврита (пациенты старше 65 лет) рекомендуется назначение 10-25 мг/сут пиридоксина.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

Условия и сроки хранения

Препарат хранить в защищенном от света и недоступном для детей месте, при температуре не выше 8°С.

Срок годности – 3 года. Не использовать позже срока указанного на упаковке.

Обнаружили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter.

Источник: https://health.mail.ru/drug/hixozid/

Хиксозид (hixozid) инструкция, отзывы, цена, описание

Хиксозид (Нixozid) - инструкция по применению

АТХ: J04AC51 (Изониазид в комбинации с другими препаратами)

Противотуберкулезный препарат

МКБ: A15 Туберкулез органов дыхания, подтвержденный бактериологически и гистологически

Хиксозид представляет собой комбинацию двух препаратов: антибактериального средства гидроксиметилхиноксалиндиоксида и противотуберкулезного препарата изониазида.Гидроксиметилхиноксалиндиоксид – антибактериальный бактерицидный препарат широкого спектра действия.

Активен в отношении Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae, Escherichia coli, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp., патогенных анаэробов (Clostridium perfringens).

Действует на штаммы бактерий, устойчивых к другим противомикробным лекарственным средствам, включая антибиотики.Возможно развитие лекарственной устойчивости бактерий.Изониазид – противотуберкулезное средство; действует бактериостатически.

Является пролекарством – микобактериальная каталаза-перокендаза метаболизирует изониазид до активного метаболита, который, связываясь с еноил-(ацил-переносящий белок)-редуктазой синтазы жирных кислот II; нарушает превращение дельта 2-ненасыщенных жирных кислот в миколевую кислоту.

Последняя представляет собой жирную кислоту с разветвленной цепью, которая, соединяясь с арабиногалактаном (полисахарид), участвует в образовании компонентов клеточной стенки Mycobacterium tuberculosis. Изониазид также является ингибитором микобактериальной каталазы-пероксидазы, что снижает защиту микроорганизма против активных форм кислорода и пероксида водорода.

Изониазид также активен в отношении небольшого количества штаммов Mycobacterium kansasii (при инфекциях, вызванных данным возбудителем, перед началом лечения необходимо определять чувствительность к изониазиду).

Противотуберкулезная активность комбинации гидроксиметилхиноксалиндиоксид + изониазид превосходит активность изониазида в среднем в 5 раз, как в отношении чувствительных, так и устойчивых к противотуберкулезным препаратам микобактерий туберкулеза.

Поделиться:
Нет комментариев

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.